На сьогодні росія залишається, мабуть, останньою імперією у світі. Незважаючи на те, що країна офіційно є «федеративною республікою», за фактом вона такою не є. Росіяни, як і уряд у кремлі, досі сприймають свою державу, як імперію, яка “має повернути свою могутність”.Незважаючи на заяви путіна про те, що йому «не подобається, коли його порівнюють із царем», пропагандисти продовжують представляти його в образі російських правителів дореволюційної росії. У країні досі процвітають імперські наративи агресії, які виправдовують зовнішню експансію.
Стверджувати, що лише уряд у кремлі винний в імперіалізмі росії – помилка. Росіяни також підтримують цей наратив. У них залишається комплекс цієї імперії, заснований на минулих досягненнях, які вони хочуть повернути. І оскільки за час свого існування, росія нічого не створила, а прославилася лише завоюваннями, то й пам’ять народу заснована на інституті війни.
Ще в 2008 році, відразу після подій в Абхазії та Південній Осетії, низка дослідників зазначали, що наратив про відновлення «могутньої російської імперії» з’явився незадовго до смерті Сталіна. Вже тоді ЦК КПРС поступово почав перебудовувати свідомість народу від «побудови комунізму» до «повернення великої росії». Тому так активно підтримувався культ війни, адже «росіян повинні всі боятися, а хто не хоче йти за обраним курсом кремля, буде знищений». З розпадом СРСР цей наратив остаточно закріпився і пропаганда почала його посилювати з кожним роком.
Водночас слід зазначити, що жодна з пострадянських республік не поділяє погляди уряду кремля. За довгі 70 років радянізації, поза рф, в республіках формувалося інше мислення, ставлення до сусідів, створювалися інші інститути. Тому країни Балтії першими кинулися у взаємодію із Заходом. Потім – Україна та Грузія. Інші пострадянські республіки також не підтримували імперський інститут, всіляко розвиваючи взаємини із сусідами та поза ближнього зарубіжжя.
За 31 рік незалежності росія не створила нових інститутів. Люди, втративши СРСР, не отримали нічого натомість, тому у росіян так і вкоренився той стереотипний імперський спосіб мислення про завоювання, «великі подвиги», «традиційні цінності» і нескінченна ностальгія за минулим. Вони відстали від світової культури на багато десятиліть.
Багато експертів, як російських, так і західних, стверджують, що імперський синдром не вдасться подолати, не створивши нових інститутів. Парадокс полягає в тому, що нові покоління, що виросли вже після розвалу СРСР, знаючи про минуле лише з оповідань старшого покоління, також схильні ностальгувати за ним і не зможуть змінити спосіб мислення в країні. Тобто, навіть молоде покоління росіян відносить себе до наддержави.
«На щастя, будь-які імперії припиняють своє існування. Очевидно, що росії, у тому вигляді, в якому ми звикли її бачити, незабаром настане кінець. І знову парадокс полягає в тому, що імперія завжди знищує сама себе. Путін сам напав на Україну, чим спровокував початок розпаду. У міру того, як українські захисники почнуть повертати собі свої території, невиправдані обіцянки, дані кремлем, змусять людей з імперським синдромом зруйнувати систему», — повідомляють політичні аналітики.